Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 46/553-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.,суддів:Короткевича О. Є.(доповідач у справі), Погребняка В. Я.розглянувши матеріали касаційних скарг Арбітражного керуючого Бандоли О.О., Товариства з обмеженою відповідальністю "НВБК Відродження" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі№ 46/553-бза заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВБК Відродження"пробанкрутство В судовому засіданні взяли участь представники: від ПАТ "АКБ "Київ"-Пінчук Ю.А., арбітражний керуючий Бандола О.О., від ТОВ "НВБК "Відродження" - Богдашкін В.Д., арбітражний керуючий Бєлкін Д.Ю., від арбітражного керуючого Бєлкіна Д.Ю. - Ткачук Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року припинено процедуру розпорядження майном ТОВ „НВБК „Відродження"; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ „НВБК „Відродження" - арбітражного керуючого Бєлкіна Дмитра Юрійовича; визнано банкрутом ТОВ „НВБК „Відродження"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року постанову господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі № 46/553-б в частині призначення ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю „НВБК „Відродження" Бандолу Олександра Олексійовича скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю „НВБК „Відродження" арбітражного керуючого Бєлкіна Дмитра Юрійовича. В іншій частині постанову господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі № 46/553-б залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Арбітражний керуючий Бандола О.О., Товариство з обмеженою відповідальністю "НВБК Відродження" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року, а постанову господарський суд м. Києва від 31.03.2014 року залишити в силі.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 17.01.2014 року на засіданні комітету кредиторів боржника було прийнято рішення про визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВБК Відродження" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою господарський м. Києва від 31.03.2014 року визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєлкіна Дмитра Юрійовича.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пропозицій щодо проведення процедури санації та укладення мирової угоди не надходило, задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури не можливо. Тому суди, керуючись ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшли до обґрунтовано висновку про введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів; якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

За наявності конкуренції кандидатур на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора) остаточне рішення щодо призначення тієї чи іншої кандидатури залишається за господарським судом.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ухвалі (постанові) про призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора) суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані.

Отже, остаточне рішення щодо вибору кандидатури розпорядника майна та його призначання приймає суд, виходячи з пропозицій учасників справи (кредиторів; у випадках, передбачених Законом, - державного органу з питань банкрутства).

Тому враховуючи приписи ст.ст. 31, 23, 25 Закону про банкрутство, вирішуючи питання щодо наявності у справі про банкрутство конкуренції кандидатур арбітражних керуючих, суду слід виходити з того, чи був дотриманий кожним із них порядок щодо участі у відповідній справі про банкрутство - чи була подана заява на участь у справі тощо. Якщо ж такі заяви були подані двома і більше кандидатурами, господарському суду слід виходити із кандидатур, заяви яких були подані у справі та оцінювати їх кандидатури відповідно до норм Закону про банкрутство та ГПК України.

А також при виборі кандидатури ліквідатора судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, комітет кредиторів просив призначити ліквідатором у справі арбітражного керуючого Бандолу О. О.

В матеріалах справи також наявні заяви інших арбітражних керуючих Вудуда Г.І., Щербаня О.М. та Левицького А.О., Бєлкін Д.Ю. про участь у справі про банкрутство в якості ліквідатора боржника.

Втім, призначивши ліквідатором арбітражного керуючого Бандолу О. О. суд першої інстанції не розглянув належним чином кандидатуру інших арбітражних керуючих, а також не зазначено підстав їх відхилення чим не дотримані вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку призначення арбітражного керуючого ліквідатора боржника, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції при конкуренції кандидатур на посаду ліквідатора суд першої інстанції не з'ясував досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь кожний з арбітражних керуючих, наявність у них організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі та інші обставини, які свідчать про їх здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатором банкрута боржника арбітражного керуючого Бандоли О. О.

Належним чином розглянувши кандидатури арбітражних керуючих Бандоли О. О., Вудуди Г.І., Щербаня О.М. та Левицького А.О. та Бєлкін Д.Ю., перевіривши наявні у справі докази, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, щодо призначення арбітражного керуючого Бєлкіна Д.Ю. ліквідатором боржника, оскільки зазначена кандидатура відповідає всім вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є заінтересованою особою по відношенню до боржника та кредиторів, має досвід роботи у справах про банкрутство. Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що за час здійснення повноважень розпорядника майна боржника, жодних претензій або зауважень щодо роботи Бєлкіна Д.Ю. зі сторони боржника чи кредиторів не надходило. Вказаним арбітражним керуючим були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном відповідно до Закону.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про необхідність призначення Бєлкіна Д.Ю. ліквідатором банкруту.

Відповідно ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, та лише перевіряє на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування оскаржуваного судового акту відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Арбітражного керуючого Бандоли О.О., Товариства з обмеженою відповідальністю "НВБК Відродження" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 46/553-б залишити без змін.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

В. Я. Погребняк